Багаторівневі та змішані форми врегулювання спорів

Кожна форма врегулювання спору має свої особливості й переваги. Іноді найкращий шлях врегулювання спору полягає у застосуванні не однієї окремої процедури, а декількох поступово одна за одною (багаторівневе врегулювання) або ж у комбінації окремих етапів різних форм вирішення спорів (змішане врегулювання).

Приклад 1: Медіація + арбітраж

Медіація і арбітраж – одна з найчастотніших комбінацій. Як правило, спершу сторони намагаються вирішити спір шляхом медіації. Якщо їм не вдається досягти консенсусу, вони звертаються за допомогою до арбітра/третейського судді. Перевага застосування медіації, а потім арбітражу полягає у тому, що сторони спочатку намагаються самостійно дійти згоди, і лише потім у разі невдачі звертаються до третьої особи, яка приймає рішення за них.

Може бути і інший варіант такої комбінації: спочатку спір розглядається в арбітражному провадженні, яке у будь-який момент може бути перерване за згодою сторін для проведення медіації. Якщо медіація успішна, сторони звертаються до арбітра з проханням оформити угоду, досягнуту у ході медіації, як рішення арбітражного суду на підставі мирової угоди між сторонами. Таким чином медіативна угода сторін отримує юридичну вагу й стає обов’язковою для виконання.

Приклад 2: Судовий розгляд + медіація

Державні суди Гамбурга надають сторонам можливість зупинити судовий розгляд й скористатися медіацією.

Так звана присудова медіація уможливлює ефективніше ввирішення спору між сторонами у рамках судового провадження. Суддя, який веде справу, за згодою сторін передає матеріали судовому медіаторові (спеціально підготовленому судді або співробітнику суду). У разі невдачі медіації, справа повертається на розгляд до попереднього судді й провадження продовжується. Якщо ж медіація була успішною, тоді медіативна угода сторін оформляється судом як мирова угода, а отже, є обов’язковою для виконання.

В альтернативному порядку сторони можуть звернутися за допомогою не до судового медіатора, а до іншого, зовнішнього, медіатора за власним вибором.

Приклад 3: Кооперативні та колаборативні практики

Кооперативні та колаборативні практики – це змішані форми врегулювання спорів, які мають багато спільного з медіацією, але не ідентичні з нею. Тут, подібно до медіації, застосовуються принципи посередництва й переговорів, сторони намагаються самостійно врегулювати спір. На відміну від медіації, в колаборативних процедурах активну участь беруть представники сторін (як правило, адвокати). Вони усіляко допомагають сторонам, консультують з правових питань тощо. У разі невдалої спроби врегулювання спору адвокати, які брали участь у процедурі, не мають права бути представниками сторін під час розгляду справи у суді. Саме тому адвокати вкрай зацікавлені в успішному вирішенні спору у ході колаборативних процедур.